Телефони довіри, щодо запобігання ситуації булінгу

Дитяча гаряча лінія 116111 або 0800500225 (з 12.00 до 16.00)

Гаряча телефонна лінія щодо боулінгу 116000

Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116123 або 0800500335

Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0800 50 17 20

Уповноважений Президента України з прав дитини 044255 76 75

Центр надання безоплатної правової допомоги 0800213103

Національна поліція України 102

Якщо ти став жертвою булінгу в школі?

За рівнем проявів агресії серед підлітків Україна займає четверте місце у світі, за даними ВООЗ. А за інформацією ЮНІСЕФ, 67% дітей в Україні стали жертвами булінгу – цькування у школі. Це можуть бути образи, кепкування, задирання, психологічний тиск та фізичне насилля

Хто може стати жертвою булінгу?

Стати жертвою шкільних агресорів може будь-хто, і частіше за все булінг не має причин – кривдники просто прагнуть конфлікту. Цькувати можуть через зовнішність, рівень розумового розвитку, успіхи в навчанні, особливості характеру, соціальний статус, расову приналежність, фізичні вади, приналежність до певної субкультури тощо. Жертвою може стати та дитина, якій важко спілкуватися з однолітками, або, навпаки, та, яка поводиться провокаційно. Від булінгу не застрахований ніхто, тож у тому разі, якщо ти став жертвою булінгу, не варто замикатися у собі та намагатися вирішувати проблему самостійно. Використовуй такі поради, щоб протидіяти цькуванню у школі.

Булінг: поради на випадок сутички з кривдником

1. Підтримуй із кривдником контакт очі в очі.

2. Намагайся говорити спокійним та рівним голосом.

3. Стій на достатній відстані від кривдника.

4. Звертайся до нападника на ім’я.

Булінг: що робити після конфлікту

1. Не бійся просити про допомогу! Розкажи про образи, цькування, шантаж або побиття тим, кому довіряєш (друзям, батькам, родичам, психологу або вчителю).

2. Не звинувачуй себе та не виправдовуй кривдників – ніхто не має права ображати тебе.

3. У будь-якій конфліктній ситуації звертайся по допомогу до адміністрації школи, вчителів або старших учнів.

4. Проконсультуйся зі шкільним психологом, який допоможе повернути впевненість у собі та порадить, що робити далі.

Як допомогти дитині, якщо вона піддається булінгу?

Інколи діти стають жертвами булінгу. Вони соромляться про це говорити і часто звинувачують себе. Можуть відчувати себе безпорадними та вважати, що з ними щось не так. Придивіться до поведінки та настрою своєї дитини. Якщо ви помітили ознаки того, що вона стала жертвою булінгу:

1. У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.

2. Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.

3. Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.

4. Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.

5. Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись про ситуацію.

6. Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).

7. Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга/однокласника.

8. Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.

9. Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до школи.

10. Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.

11. Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного психолога, вчителів, адміністрації, дорослих учнів, батьків інших дітей.

12. Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до психолога.

13. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.

14. Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам’ятайте: ваша мета припинити насильство, а не покарати винних! Не варто забувати, що всі сторони потребують деякого часу, щоб скорегувати свою поведінку.